Сон старенькоi берези у Бiлоцерковському саду
В.Ч. присвячуэться
Минаэ день, i нiч - усе минаэ .
Дедалi плину думкою до тебе,
В таке близьке бiлоцерковське небо,
Де ти i я...
але мене немаэ.
Цей спомин дивний вабить наче казка,
I щось зненацька коiться з душею.
Я в казцi цiй з голубкою моэю...
О, сон мiй, не закiнчуйся, будь ласка!
Аж раптом прокидаюсь опiвночi,
I вiдчуваю з радiстю i сумом:
Як добре, що твоi не бачать очi,
Яким я став жорстоким i безумним.
I розум знов холодний i тверезий,
Як вiтер злий, як листя пiд ногами.
Невже усе, що сталося мiж нами -
Э лише сон старенькоi берези.
Свидетельство о публикации №110111900682
З повагою - Надія.
Надежда Троян 11.09.2011 10:33 Заявить о нарушении