За гранню загравання із Кирпатою,
Де, наче корогви, несуть лопати
І осипають паперовий квіт
На нерухоме плесо чорних плит,
За гранню, де герані та нарциси
Похнюплені, і вже старанний тесля,
Лакуючи дубового човнА,
Хароном почувається сповнА,
Де, ніби ляльку Кена, згідно з модою,
Вберуть вас у найкраще – в що не шкОда
Відправити з посильним прабатькам
("бодай б його Люципер там спіткав!")
Де вам востаннє пошмінкують пику,
Де сумно тягнуть мУзику музИки
(насправді гроші тягнучи з близьких
небіжчика), де служники візки,
Заповнені вщерть залишками тризни,
Що як гроза – розкотисто та слізно –
Тому якусь годину відгула,
Штовхають перед себе спрокволА,
За гранню, що іржавим рискалем
Враз відітне вас від усіх проблем,
Остання думка в мозку як хробак
Зненацька ворухнеться: I’ll be back…
Поховання Термiнатора. - на укр
© Copyright: Игорь-Франтышек Сидоренко, 2010
Свидетельство о публикации №110111800623
Свидетельство о публикации №110111800623
Рецензии