Мороком повниться ніч смоляна,
Стужа скрадається, стелиться, липне.
Знову ми темряві платим сповна
Жалем зачаєним, острахом підлим.
Світла благають розкриті вуста.
Довго триває затемнення світу.
Істину сяючу віра проста
Раптом дарує, крізь тиху молитву.
Серце пронизане болем за всіх
З ким поріднилось стражданням любити,
Роком за рік усе більшає їх,
Більшає болю та більшає світла.
Дні усе меншають, падає сніг,
Благославляючи іскрами срібла.
Ангельські очі, вогні вдалині,
Все оживляючи, тішать нас ніжно.
Грудневi сутiнки
© Copyright: Борис Смыковский, 2010
Свидетельство о публикации №110111806055
Свидетельство о публикации №110111806055
Рецензии
Спвзвучно -
І серед цих безмежних протиріч
Є довга, довга, довга, довга ніч...
Надя Чорноморець 14.01.2011 18:30 • Заявить о нарушении
І серед цих безмежних протиріч
Є довга, довга, довга, довга ніч...
Надя Чорноморець 14.01.2011 18:30 • Заявить о нарушении
Борис, гарно, але ніч ніколи не писалася з м"яким знаком.
Алла Левченко 25.09.2011 20:47 Заявить о нарушении
Алла Левченко 25.09.2011 20:47 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.