Кермо як карма. Колесо сансари - на укр
в півоберту і гальма скавулять
дворовим псом від нелюдського болю
(в собаки ж біль, звичайно, НЕЛЮДСЬКИЙ,
він бо СОБАЧИЙ) – лапу перебито,
поламано. Біль волає в ніч,
і осипає шклом, правдивець Джельсоміно,
фальшиву безтурботність тьмавих вікон,
лишаючи пусті очниці смерті
у черепах бетонових
будівель…
Безживний потопельник за кермом –
Геть зблякла зеленава машкара
Із випнутими бульками очей
Глибоководної рибини,
Що в них застиг німий первісний жах,
Либонь, тієї ж глибоководної породи,
До тіла липне вмент змокріла блюза
Й течійки струменіють по щоках.
Ху… Дякувати богу – не дитина…
Рудий фантом на мить з’явився в кадрі
Аж плівка раптом обірвалась, і лише
Глухий удар та цей нестерпний звук,
Що в мозок вп’явся, увійшов свердельцем
І от перед очима як мана,
Ніби пророцтво, вроки, обіцянка,
Що відтепер пов’язані навічно
Мільйонами невидимих ниток
Потворної космічної грибниці
Злютовані в одне – ти й цей собака:
Рудою вовною вкривається Усесвіт,
Стискаючись у грудку хутряну,
Кульгавіє, сухих без м’яса ребер
Німб випромінює та зводиться в одну
Судомну точку, що пульсує болем
Рука намацала цеглину при дорозі
Спинивши разом і виття і біль
Свидетельство о публикации №110111800583