Що мрiя наша?
Всі бажання згинуть
В цупких обіймах смерті-небуття.
Даждьбог створив нас з не міцної глини,
А сонце випалило залишки життя.
Про що, й на що
Тримали щедру землю?
Коли юдеї фарисейством злим
Придурку-князю заповзли змією,
Що мудрість вікову перехрестив на дим.
Ісусе, Брате!
У людськім безличчі,
Пробач церкви, що вчення не втяли. –
Де люту ненависть любов‘ю кличуть,
Шукать дарма плодів Твоїх святих.
Та не закінчилась,
На щастя, ще дорога.
Від помилок, на жаль, ще не втекти…
І не одному бісові, як Богу,
Ми будемо присвячувать світи.
Свидетельство о публикации №110111802780