Роман Скиба. С украинского...

ДВЕ ЧАСТИ ТРИПТИХА ИЗ НОВЕЛЛЫ «ПОЛДЕНЬ»



I

Ветки чуть шевеля,

Повстречаются два силуэта.

У пропащей совы

Перед летом заноет крыло.

Вот вам, люди, земля.

Вот вам пена из призрачной Леты.

Еще дышите вы.

И в Раю время верб не пришло.



Белый свет – в пух и прах.

Черный Космос – пустить на кометы.

Чтобы в теплой траве

От росы ваши стопы свело.

Пусть сольются в веках

Совместившихся два силуэта.

Еще спит соловей.

И в Раю время верб не пришло.



II



Первый луч. И тотчас

Время тает, как сгустки тумана.

Море. Бриз. И песок,

Как в часах – из ладони в ладонь.

Что светилам до вас?

Все на свете продлится обманом.

Опадет волосок

И его настигает огонь.



А от моря кричат

И доносится : «Настенька, где ты?»

И взъярился прибой,

И лучам утонуть не дает.

Вот вам, люди, свеча,

Пусть же встретятся два силуэта,

Пусть твой взгляд голубой

Заштрихует все небо мое.



Зорям тяжко одним –

Эти зори до боли осенни.

И на диких ветрах

Доискрилось в стремнинах вино.

Гаснет солнце. Мы – с ним.

И завихрятся звездные тени.

Пусть воротится страх.

Пусть начнется все снова с основ.



Белый свет – в пух и прах.

Черный Космос – пустить на кометы.

Еще дышите вы.

Это было уже? Да сплылО.

Пусть сольются в веках

Совместившихся два силуэта.

И у бедной совы

К лету снова заноет крыло.



Роман СКИБА

ТРИПТИХ З НОВЕЛИ “ПОЛУДЕНЬ”

* * *

І здригнеться гілля,
І зустрінуться два силуети.
І пропащій сові
Перед летом заниє крило.
Ось Вам, люди, земля.
Ось Вам піни далекої Лети.
Ви ще трішки живі.
Ще в раю вербеня не цвіло.
Білий світ — на шматки.
Чорний Всесвіт — на білі комети.
Щоб у теплій траві
Ваші зрошені стопи звело.
Хай спливуться віки.
Хай зустрінуться два силуети.
Ще не пах деревій.
Ще в раю вербеня не цвіло…

* * *

Розсувається час.
Розсуваються пізні тумани.
Море. Бриз. І пісок,
Що зсипається з білих долонь.
Що світилам до вас?
Все на світі триває і тане.
І зліта волосок,
І його досягає вогонь.
Йде від моря дівча.
Усміхається: “Янчику, де ти?"
І ятриться прибій,
І втонути сонцям не дає.
Ось вам, люди, свіча.
Хай зустрінуться два силуети.
Хай з-під ваших з-під вій
Занебесніє небо моє…
Зорям важко самим,
Адже зорі до болю осінні.
Вже на диких вітрах
Доіскрилось у ріках вино.
Скоро згаснемо ми.
І завихряться зоряні тіні…
Хай повториться страх.
Хай повториться все від основ.
Білий світ — на шматки.
Чорний Всесвіт — на білі комети,
Ви ще трішки живі,
Це було вже, було вже.
Було…
Хай спливуться віки.
Хай зустрінуться два силуети.
І пропащій сові
Перед летом заниє крило…