Срiбний посвист омелюхiв...

                *     *     *

Срібний посвист омелюхів.
Темне небо. Тихий сніг.
Вечір нашорошив вуха.
Перше світло вдалині,
Там, де, мабуть, літо спить.




                *     *     *
      
Почепила оберіг,
Дзвоник край віконця.
Вранці лащиться до ніг
Тихо промінь сонця.
Така щаслива,
Що аж капає з бурульок.




            *     *     *

Небо – наче Бог,
Пронизливо-сяюче,
Синьо-блакитне
В сірому лахмітті
Хмар
         та наших молитв.


Рецензии
БОРИСЕ, ЗАЧУДОВАНА ВАШИМ ВІРШЕМ! ТАК ВЖЕ ГАРНО ПРО ОМЕЛЮХІВ, І ПРО НЕБО... ЩАСТИ ВАМ!

Вера Кухарук   26.02.2012 21:18     Заявить о нарушении
Сердечно дякую за теплі слова.

Борис Смыковский   26.02.2012 21:45   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.