Вiдпусти мою душу...
Хай доля-дівчина ридає,
Що покинув зарання
І зненацька коханий її.
Я пройду краєм неба,
Я ще трошки зорю почекаю,
І, розкинувши крила,
Прокричу в ясний світ, полечу
За яскравим промінням,
До забутого давнього раю,
Нерозтрачене щастя
Розсипаючи в синю імлу.
І прокинуться люди,
І яскраво віконця засяють,
Понад розсипом селищ
Вознесеться розсіється путь…
Листя падає рясно.
Невимовною осінь буває,
Кожен ранок – прощання,
Репетиція злету душі.
Свидетельство о публикации №110111704264
Людмила Юферова 17.11.2010 13:54 Заявить о нарушении
Але взагалі ви праві на всі сто - часом вірш справджується до деталей.
Не знаєш що це пророцтво чи програмування.
У мене до вас буде прохання. я надішлю диск а ви підкресліть чи виділіть
курсивом проблемні по граматиці місця, щоб мені можна було попрацювати
над виправленям, та надішліть мені.
Був би дуже вдячний.
З повагою
Борис Смыковский 17.11.2010 14:47 Заявить о нарушении
А висилайте так, як вам зручніше, я розумію деякі незручності, якщо не свій комп. Надумаєте електронкою - запитаєте адресу - скажу. Мені буде не тяжко, а навіть цікаво і приємно зробити правку.
З повагою,
Людмила Юферова 17.11.2010 22:53 Заявить о нарушении
Дякую за увагу до мого прохання.
Надішліть будь-ласка свою електронну адресу.
Спробую скористатися вашою порадою.
Але спочатку треба вклинитися до компа з інтернетом
та попрацювати пару днів.
З повагою.
Борис Смыковский 18.11.2010 12:41 Заявить о нарушении
Дякую за адресу, можете витирати.
Я зареестрований на однокласниках,
можемо спілкуватися без коментарів.
Зараз дописую нічного вірша ,
скину через годинку.
З повагою
Борис Смыковский 19.11.2010 09:29 Заявить о нарушении