Чорнобривцi
Я загадала - ти приїдеш,
допоки чорнобривці не зцвітуть...
З обличчя сльози ти вустами знімеш,
Всі негаразди разом промайнуть!
Неначебто для мене жовта осінь
Пригріла сонечком, щоб квіти зберегти,
Вже листопад, та літо досі...
Ось тільки де у цьому літі ти?!
Сумні дощі вже близько біля ганку,
Подались птиці в вирій до весни...
З заходу сонця і до самого світанку
Болить мені...без тебе, в самоті!
Шукала у гаях та в полі дикім
Твоє кохання, руки і вуста...
Лише трава, пожовкла та поникла,
Росою плакала, як плакала і я!
Чумацьким шляхом бігла босоніж,
І мрії зорями кидала вдалечінь,
Щоб бачив ти - я більше НІЖ...
Та на душі як гіркота-полинь!
Вже сонце осідає, не піднявшись,
А чорнобривчики малесенькі стоять...
Як я вони чекають, що приїдеш...
Та ти не зміг нас перед Богом відстоять!
© Copyright: Ольга-Максоль, 2010
Свидетельство о публикации №110111608267
Свидетельство о публикации №110111608267
Рецензии