Тарас Федюк. С украинского...

эти двери отныне отвОрены лишь для меня

по-над Киевом молнии как отраженья изломанных рук

в моей пепельнице еще теплится изредка жар от огня

на столе среди пепла отыщется изредка несколько букв



телефоны мои включены или выключены – все равно

не звонят мне соколики – словно зарезанные – не звонят

телевизор с натугой жует то ли дикторшу то ли кино

пятьдесят уж соколику – будто зарезанному – пятьдесят



и не думай зазвать приплетутся морщинистые и в годах

и о хворях бу-бу выпьют водку и кофе-гляссе

а единственную погубил ты навек навсегда

нажимаешь на кнопку: дассен спел и умер дассен



пьют соседи у песни допытываясь о мой край

где мой конь что пытать? край приволен коняга не сник

не покинь меня – все что покинуло – не покидай

не бросай ни на миг ни на миг не бросай ни на миг





вже нікому ці двері крім себе не одчиню
блискавки ходять києвом - ноги як у далі -
в попільничці ще часом буває трохи вогню
трохи букв ще часом між попілом на столі



телефони вимкнені
чи увімкнені -
все одно
не дзвенять соколики - як зарізані -
не дзвенять
телевізор важко жує то дикторку то кіно
п'ятдесять соколику - як зарізанний -
п'ятьдесять

і не клич бо прийдуть тобі поморщені і старі
про хвороби бу бубабу казати і вип'ють все
а єдину ти загубив навік між її морів
увімкнув: дассен
поспівав дассен
і помер дассен

у сусідів п'ють і питають пісню ой чий то кінь
а чого питати - стоїть коняка і хай стоїть
не покинь мене - все що кинуло - не покинь
ні на мить тепер уже
ні на мить тепер уже
ні на мить