Я й досi кохаю тебе до нестями...
Не можу забути… Пригадую знов
Ту зустріч раптову… Дивилися в очі,
І серце казало: «Повір! Це любов!»
Твої поцілунки й ніжні обійми,
Як ти шепотів «Кохання моє!»
Я все пам`ятаю… І зорі на небі,
І поруч з своїм обличчя твоє…
Казкове кохання так зникло раптово,
Душа крижаніє від болю та сліз…
Й досі я чую останню промову,
Благала тебе: «Не йди! Зупинись!»
http://www.stihi.ru/2010/10/18/5542
*************************************
(Перевод Беллы Коптенковой
http://www.stihi.ru/avtor/bellarober)
Тебя люблю я до изнеможенья,
Мне не забыть...Я вспоминаю вновь
Ту нашу встречу...Рук переплетенье...
И сердца стук:" Поверь! Это - любовь!"
Твой поцелуй и нежные объятья,
И тихий шопот:" Ты - любовь моя!"
Я помню всё...Я таяла от счастья...
Твои глаза так близко от меня...
Любовь, как сказка...Вспыхнула случайно,
Душа страдает,боль в моей груди...
Слова я слышу...С болью и печалью
Я умоляла:"Стой! Не уходи!.."
Свидетельство о публикации №110111402831