Мы - украинцы!

25.07.08
06:00
«А»:             МИ  - УКРАЇНЦІ !
Ми  -  українці,  землероби,  орії.
Встаєм  ще  до  зорі,  лягаєм  пізно.
І  хоч  далеко  видно  наші  обрії,
Живем  серйозно  дуже,  це  –  не  смішно.

Ми  працювати  звикли  із  рання,
Коли  ще  сонце  спить,  пташки  дрімають.
Коли  ж  до  нас  прийде  оте  знання,
Що  українці  краще  жити  мають?

Ми  часто  чули: «Труд – кривавий  піт»,
І  «тільки  в  праці  можеш  буть  щасливий!»
А  те,  що  йде  життя,  про  нього  звіт,
Що  забира  воно  всі  наші  сили?

Ми  народились,  щоби  працювать?
І  гнуть  на  дядечка  якогось  спину?
Ні,  ти  повинен  про  це  добре  знать:
Живем  для  щастя,  радості,  родини.

Живем,  щоб  жить,  працюєм,  щоб  рости.
Вчимося,  пізнаємо,  в  вись  злітаєм,
Над  гарним  над  прекрасним  нашим  краєм,
Злетіть  до  раю  можем:  я  і  ти.

Ти  знаєш,  кожен  в  світі  є  народ,
Він  владу  має  ту,  яку  він  вибрав,
Бо  він  придумав  правил  різних  зброд.
Народе  мій! Чого ж  ти  часто  скиглиш?

Ти  очі  свої  від  орала  підійми,
Ти  в  небо  подивись: які простори!
І  від  Землі  тихенько  відірвись:
Цей світ - прекрасний,  ясний, неозорий.

Щасливим  хочеш  бути?  Просто  будь!
Наклепів  і  розбратів  нам  не  треба.
Нам  треба  трошки  вирівняти  путь,
Звести  драбину  від  Землі  до  неба.

Ви  озирніться:   є  гаї,  поля,
Ліси  і  луки,  люди  і  машини.
Щаслива  буде  хай  моя  Земля,
Сьогодні    вже,  навіки  і  однині.

Я  вас  люблю, Земля дарує світ.
Нас  Бог  благословив, гріхи забравши.
Придумайте  собі   скоріш  отвіт,
Нам  жити  треба  живучи,  чи  спавши?

Нам  жити  треба  вже  сьогодні, зараз, щас.
Життям  прекрасним, повноцінним і   щасливим.
Про це  повинен знати кожен з нас,
Й робити все, щоб жить сьогодні і віднині.

Горать поля, народжувать дітей,
Садить сади і будувати хати.
О!   Як багато в світі є ідей,
І як багато треба ще узнати.

Як той Іван, що рід не пам’ятав,
Ми без коріння. Ми – пеньок, чи стовбур?
А  який  стовбур  квіти  випускав?
Дітей-квіток  не  випускає  бовдур!

Людина  в  світі  хоче  вічно  жить.
Вона  живе  уже,  і  живе  вічно!
В  кого  дітей  нема  –  він  буде  гнить.
Яке  продовження?  Це  дуже  смішно!

Щоб  діти  були,  треба  нам  любов,
Слова  хороші  і  здорові  мрії.
І  щоб  закоханий  одну  її  знайшов,
Повів  у  далі  тихі,  солов’їні.

Життя  є  там,  де  мама,  тато,  брат,
Сестра,  дідусь,  бабуся,  де  родина.
І  розуміння.  І  словам  хорошим  старт
Даємо,  і  вони  летять  віднині.

У  світ  широкий,  вільний  і  простий,
Як   те  зерно,  що  сіяли  весною.
І  хай  воно  найкраще  проросте,
Колоссям  вклониться  тобі  разом  зі  мною.

Його  зберем,  змолотим,  відвезем
На  млин,  щоб   нам   муку   зробили.
А  з  борошна  того  спечемо  хліб
Рум’яний  і  пахучий  і - щасливий.

Той  хліб  ми  по  шматочку  роздамо,
Його  всім вистачить, його  ж  бо так багато!
І  разом  з  хлібом  в  серце  візьмемо
І  мрію,  і  любов, і  всім – достаток.

Хай  буде  так!  Про  це  і  Бог  казав.
Хай  буде  добре,  роздавайте  щедро.
Якщо  колись  про  це  ти  щось  не знав,
Тобі  кажу,  не  будь  ти  такий  впертий!

Живи  і  мрій. І  хай  її  політ
Ніщо-ніщо  не  зможе  зупинити.
За   мрією і  сам  получиш  зліт
Над  ницістю,  неправдою  брехливою.

Будь  праведним,  щасливим,  здоровій.
Це  все  в  твоїх  руках.  І  ти  це  знаєш.
Щасливим  бути  сам  собі  зумій,
Бо  з  посмішкою  світ  ти  підіймаєш.

Скажи:  люблю,  кохаю,  веселюсь.
Це  здорово,  це  класно. Це  кайфово!
Я  дійсно  землю  всю  уже  люблю:
Сторицю  хочу  получити  знову.

І  любить  світ  мене.  Мені  дає
Все  те,  що  я  хоч  трошки  забажаю.
Багато  що  у  мене  зараз  є,
Ще  більше  подарує  світ.  Я  точно  знаю!