Примари марять
Розкислим киснем,
Із неба хмари
Ллють щастя прісне.
Любові спиться,
Взаємність сниться.
...Є люди щирі,
Є люди ниці.
В життєвім вирі
Мелькають лиця.
Пожати жито –
Життя прожити...
У кров кохання
Зневіру влито.
Пусті зітхання...
Пусте сердечко
Поплаче в ночі
Десь на краєчку.
Так легко стало
Тебе забути,
Коли не мало
В мені отрути.
І вуглекислі
Слова прощальні:
Мої – останні,
Твої – останні.
Розчарування
Вдихнула киснем...
...А небо щастя
Ллє нині й прісно...
Розчарування
© Copyright: Катерина Бурда, 2010
Свидетельство о публикации №110111308180
Свидетельство о публикации №110111308180
Рецензии