Давай з тобою поговорим.
Давно ж не бачились! Давно...
Дощем закашля небо хворе.
Сюжет осінній за вікном.
Заплаканий ліхтар незрячий
Рятунку світлом не несе.
І що для нас цей вечір значить?
Нічого? Чи, можливо, Все?
Повітря свічка розтопила
І мерехтить в твоїх очах.
Яка нас поєднала сила?!. -
Це віра теплиться в серцях!
Ще казку днів ми разом створим.
Кіно думок твоїх дивлюсь.
Давай з тобою поговорим...
Бо скоро ранок.
...Я проснусь.
Давай з тобою поговорим
© Copyright: Катерина Бурда, 2010
Свидетельство о публикации №110111308091
Свидетельство о публикации №110111308091
Рецензии