Rene

Будь оберженою там,де вітер повиває сильно,
Де хамари закривають Небо.
Ти розумієш...це все Небо,що горить над нами.
Вогонь на стільки буде битись,що віднесе тебе морями.
Але ти не згориш.
Я знаю,ти не зможеш.
 Адже сильнішу сильного вогнем бузручно,
Знищити лише словами неможливо.
Тебе втрачати зовсім таки не страшно.
Але це все нестерпно,злісно,і не вродливо.

Ми звикли бути на висоті над всіми.
І трошки пафосно,легенько,
 Бридко можливо деяким,
Але це не важливо...

Не схожа з вітром в полі,
І з тим вогнем,
Що щурить свої пекельні очі.
 Але ти навіть не те Небо,
Що поцілунком зводить розум.
 Це добре,що не ти утворюєш його.
Воно своїми жартами,
Проймає душу блискавками,сильнішими на світі.
 Ії уводить у пітьму.

А фенікс був приручений тобою.
Ти ж знаєш,що собою представляє він.
Трипай його легенько,біля себе.
Щоб не повисмикували останнього його крила.
Воно мале,бо тільки возродилось.
Але палати буде до тих пір,
До поки біля нього палаєш ти.