На свидание...

                Ты - камень мой краеугольный...
                А мотылёк - я... нежнокрылый…
                Я виновата?... Но довольно:
                Мой Иисус! Меня помилуй!

                http://www.stihi.ru/2010/11/12/1893
                ------------------------------------------

                Вслед за Маргаритой Метелецкой...




Иду, любимый, в гости,
К лицу – наряд мне белый.
Ни зависти, ни злости...
И Царства бы - хотела!

Волнуется под ветром
От шляпки вуалетка…
А в сумочке из фетра –
Мой черновик… из лета.

Торжественно средь ночи:
Цок-цок я – каблучками…
Забыто всё: нет мочи –
Держать на сердце камень!

И Небеса не застят
Дожди из маргариток:
Петром открыты  настежь
Врата… моей молитвой.

Весь род давно отмолен:
Собрался в зале бальном.
И ландышей, и смоли
Там запах беспечальный…

В нём сразу растворились
И беды все, и хвори…
И Ангелы склонились
Ко мне в церковном хоре…


Оригинал:

Ти - КАМІНЬ мій НАРІЖНИЙ...
               я - МЕТЕЛИК ніжнокрилий...
Молю ТЕБЕ, Ісусе,
               лиш милуй, милуй, милуй !
Іду, коханий, в гості -
                пасує сукня біла...
Всі прощені провини -
                вже Царство заробила...
Хвилюється під вітром
                на шляпці вуалетка...
У сумочці - остання
                віршована чернетка...
У тиші урочисто
                вицокують підбори...
Забулися образи,
                чекання, люте горе...
Вітають Небеса
                дощем із маргариток...
І чарівні врата 
                Петром навстіж відкрито...
Весь вимолений рід
                чекає в залі бальній...
Здається, що пливу
                у пахощах конвальних,
У котрих розчинилось
                усе страшне і хворе...
І радісно співають
                Ангеликові хори...

Дівоче прізвище автора НАРІЖНА = в перекладі - УГЛОВАЯ