Над стрiхами хат завiрюха гуде,
Нi пiвня, нi брехнi не чутно нiде,
Околиця в темрявi нишкне.
Трiщать у мороза на гострих зубах
Клоды холоднi в промерзлих стiнах,
Та снiг пiд ногами все скрипне.
А вiкна яскравим та матовим склом
Так дражнять i ваблять вечiрнiм теплом,
Як наче запрошують в хату.
По хатах пливе мiцно дух вiд кутi,
Такий, що кортить просто взять i зайти,
Аж ноги спиняються надто.
Знайомий з дитинства цей шлях в рiдний дiм,
Засипаний зовсiм снiгами, зовсiм,
I я разом з Гердою, Каем
Тим шляхом заснiженим швидче пiду,
Туди де в заметах напевнее знайду
Той дiм, де на мене чекають.
Из творчества Сергея Сыса
© Copyright: Анатолий Сыса, 2010
Свидетельство о публикации №110111202154
Свидетельство о публикации №110111202154
Рецензии