Николай клюев переводы

У  Волошковий ранок сорочка  біліша
Між зорями бурштином засяе сльоза
Олово в горлі  з кривавим присмаком
Тюрми і плаха , майнула блискавка,
 і почался гроза
Башти і мури прикриють палати,  ситих царів і ченців
Гей забирайтесь  воронов зграї ,вогка багнюка -Ваш спів
 В Ранок волошковий біла сорочка
Піч посміхаеться,  в радісній хаті
Швачка  сідае випрясти нитку з світу клубка волохатого
Міряе ниткою  дно у затона  сонце  воді
 злато жертвує
Тихо чекае на нашу свободу  легкий корабель  безсмертя

І злітае  з горлянки  мов птаха цей вірш
І шниряе гагарою в воду,
губить пух, і скривалене пір’я надії
Духи моря  ведуть хороводи
І співають бісовські пісні  з дна надій і зриваеться пісня на крик
Та  я спокій несу , вірю що повернусь  в рідний дім де печі материк

Запаливши  сердця  і  примарні світи
Зжати жито ,Зкувати залізо
І вся куля земна, то моя голова
Моя пам’ять не влізе в валізи
Дощ-волосся мое, і слова –це вино
Щоб до смерті від них я п’яний
І сльоза  моя плаче  у суші лоно,
Що омиють землі океани






Сонце

Чи вірити пісні твоїй
 пташці що голос свій
віддае Сходу Сонця над морем
Й Зиму за літо сговорить
воду сховае в туман-
вогкий дебелий кафтан
Вдягне на очі шори

з хати вийшли на сніг
очі не мов батіг
ріжуть засніженний простір
Духи темряви й сна
Від Завірюхи рясна
 стала над берегом  просідь

Скрегіт і рокот скали
Марно тріщить каміння
Рідного краю фрегат
загиблий лежить під ними
Хвилі  жоростко грають
з мертвим, нехай був завзятим...
 трюм відтепер  пустий ,
 кволо тріпоче прапор

В  дома гріется піч
Обличча Бога бліде
Догву розмову віч на віч
мати неспішно пряде


В сніжності синьої ночі
чути політ лелечий
прялка шепоче. застигне, піч,
як не встанеш з печі
Даремно чекати слави
Лихо сидить де тихо
буде мені свідком
Моря глухе дихання

Радість прийде непомітно
і над нами у присмерках
Тендітна рука запалить
Зорі, Зарниці і Блискавки


                2

Я хворий немічний і радий
Сновидець туги навіжений
Зімкнулось небо
перед мною
Даремно

І осінь всюди,
не спіймаеш
Лиш чуеш дихання повсюди
У пісні сонного рибалки
у зойку пьяного приблуди
у димі люльки  й ос жужжані
у блиску крижанім води
Шуршанням привітають трави
її нечутьні в тьмі сліди


і Эхо рознесе по скалах
її стінання і молитви
лиш грати каземату знають
 смерть прийде жати свое жито
а погляд вабить мене
в прірву, і я не чую вже порад
То хто Ти? Жінка, чи Россія,
 чи може брат?
Ти росскажи мені
про страту
що сумніви  відтне таемні
Я  хоч на пару  хвиль побачу.
Тебе святу і наречену