Дракон

Дракон бажань
Дракон ілюзій
Скриню знань
Нам віддай!
"Прийдіть самі,-
Дракон хрипить,-
Якщо сміливі!"
Нам у відповідь...

В корінні віковому
Дуба-велета
Ідучи додому
Бачу з золота
Різьблену скриню!
Хапаюсь за скроню!

Дракон золотий
Діамантовим оком
Непорушний,
Стежить ненароком.

Та скриня не проста
Здалеку вся золота
Підходиш ближче –
Знову пуста,
Зліплена з болота,
І ні краплі золота.

Дракон у кажана
Вмить перетворивсь
Та здобич бажана
Здійнялась ввись.
Якось загадково
Сонце засяяло.
Та не випадково
Мене це злякало!
Вмить темно,
Як уночі стало.
Далеко, туманно
Свиснуло крило!
Дуб зашелестів
Від того страшно.
Я втекти хотів,
Та стало душно!

Полум'я летіло
Згори клаптями.
Усе моє тіло
Мов заклякло!
Тепер я зрозумів,
Кого я розбудив –
Дракона потривожив,
Що під дубом жив
Спав під міражем!
Я подумав: "Боже!"

Сів дракон
На згарищі цім,
Немов барон
В замку своїм
Неквапно струсив
Він крила наді мною
Та притрусив
Мене золою
І тут я відчув,
Що він впізнав
Мене, бо схилив
Голову і мовив:
"Хочеш силу
Мою вогняну?"
Дістав з пилу
Каблучку багряну.
"Або мудрість
Дуба вікову?"
Та якусь злість
Відчув я знову
В його погляді...

Він стояв на місці,
А я радий нагоді,
Подумав, що годі!
І відтоді
Люди молоді
Раділи моїй владі
Та кожній пораді,
Адже я обрав
Мудрість вікову,
Дракон мені віддав
Місце де я знову
Скриню побачив
Та всередині
Книги ковані:
В золоті
Та повні мудрості.
Всі були шоковані
Коли на місці
Згарища луг
Квітучий виріс
Та чорних смуг
Не має наш ліс.

Сам звір полетів
Далеко за моря
І ніхто не знав
Більше зла і горя!
А я ще довго жив,
Та радником царя
Я відслужив
Доки буря
Небесного вогню
Не була покликана
Щоб мудрості скриню,
Яка незнищенна
Знову вберегти
Та дракон
Й далі мов щити
Крила тримає.
Без перепон
Скарб отримати
Людям заважає.

Дракон бажань
Дракон ілюзій
Скриню знань
Нам віддай!
"Прийдіть самі,-
Дракон хрипить,-
Якщо сміливі!"
Нам у відповідь...

[20:55]
13.05.2008