Тевье-Тевель

Неперевершене різноманіття почуттів
Непередавана до того мука
Іти на цю виставу не хотів
Привабило одне лиш – грає Ступка

Придбав квиток і нехотя зайшов
До переповненої людом зали
В цей вечір я призначення своє знайшов
І в серці моїм труби пролунали

Защебетали птахи, зацвіли сади
Перевернулось із гори до низу
Великий захват переповнював ряди
Дістався аж до другого карнизу

Не гра була то, а саме життя
Озвучувало, оживляло сцену
Переливало гранями буття
Шолом Алейхем перевершив Мельпомену

Все на одній межі і радість і печаль
Сльозу пущу, а за секунду хочеться сміятись
Людських сердець припіднято вуаль
Від його слів нікому не сховатись

Вони очищують забрудненість душі
Від шлаку і нальоту вікового
Немов зачитуєш Божественні вірші
І відчуття, що більш нема нікого

Лиш я і Тев’є-Тевель тет-а-тет
Перегортаємо невидимі сторінки
І залишається у серці немальований портрет
Того молочника і його жінки