Стихи мои молчат, молчит и проза...

Щось вірш мовчить мені, мовчить і проза

17.06.08
02:53
«А»: ***
Щось вірш мовчить мені,
мовчить і проза,
Неначе вони змерзли на морозі.
Немов зимова сплячка,
а не літо,
І серце від морозу вже закрито.

Послухать хочу Голос,
що він скаже:
Він павутиння слів потрошку в’яже.
Він просинатись став,
уже не спиться,
Защебетав слова, немов синиця.

Про що ж слова його?
Про добру казку,
І материнську посмішку і ласку,
Про дружні товариські посиденьки,
Про те, що людям вірю я
давненько.

Що хоче він сказать?
Напевне, Правду.
Таку, що ти ніколи
не узнав би.
Ту правду,
що сорока десь носила,
Для тебе мій маленький,
добрий,
милий.

Для чого це йому?
Ну, я не знаю.
Лишень можу придумати,
вгадаю:
Щоб на землі жилось
всім людям краще,
Поганим, добрим,
і своїм, й не нашим.

Співає для любові
в полі пташка.
Гуляє до світанку доня Маша.
Десь тьохнув соловей в кущах
близенько,
Що просинатись ще йому раненько.

Сказати хоче Голос,
щоб не спали,
Про діток і батьків
найкраще дбали.
Щоб слів поганих в серці
не родилось,
І щоб товаришу воно відкрилось.

Відкрите серце у людей
великих,
Розумних і відвертих,
не безликих,
І їхня хата
не «стоїть десь скраю».
Що маю, те кажу.
Багато маю.

Хай вірш мій збереже
чиєсь сердечко,
Гуляє оте серце
недалечко.
Дівочі мрії-туги
воно знає,
Нехай мої уроки
пригадає.

Не поспішайте жити,
мої діти,
Бо перед вами всі шляхи
відкриті.
Бо те життя –
то не широке поле,
Й ваш вибір
не озвався
в серці болем.

Ми живемо так,
як ми вибираєм:
Про це з дитинства
точно уже знаєм.
Це на уроках я
не раз казала,
Хто не повірив,
той помучиться чимало.

Мені повірте і відкрийте
оченята,
І до життя беріться ви
завзято,
Бо хто працює
на життєвій ниві,
Він добрий,
і ласкавий,
і щасливий.

Щасливим бути – це так легко,
просто,
Як нагадав колись
граф Каліостро,
Коли життя чомусь
уже минає,
«В процесі» нас те щастя
«доганяє».

LichtGestalt: Офигенный стих! Классно! Но он противоречит другому вашему стихотворению «У рока на краю…»

«В жизни дело идёт о жизни, а не о каком-то результате её».
И. Гете

Продовження вірша:

Дурницями свій «жорсткий диск»
не забивайте,
Простіше світ оцей складний
сприймайте.
За вас завжди боротимусь
невпинно.
До вас думками й серцем
завжди лину.

Любіть оце життя –
воно хороше!
Хай принесе на свято
«купу грошей».
І радості
й великого кохання,
Хай справдяться надії,
сподівання.

Любіть життя
і хай «любов безмежну»
Не сміє потоптать
необережно
Ніхто-ніхто
на білім нашім світі.
Мої хороші,
милі,
добрі діти.

Неначе все сьогодні
я сказала,
Признаюся,
що зовсім це не мало.
Ви пам’ятайте,
що за вас «горою»
Перед незгодами життя
постою.

Я подарую всім
частинку серця,
І моє серце в вашім
озоветься,
І в унісон* застука
позитивно.
Хоча життя бува
необ’єктивним*.

LichtGestalt: Блин… Аж жалко, что я пессимист…

«В жизни должна быть любовь — одна великая любовь за всю жизнь, это оправдывает беспричинные приступы отчаяния, которым мы подвержены».
А. Камю