Тих дум менi не досягнути...
все розумом пiзнаю - бiль знайду...
То осiнь мою долю розбирала
по каплi впавшої на серце, на бiду...
Як сонечко, та посмiшка несмiла
i тi слова, що ти подарував...
слiз крапля лiд на серцi розтопила,
що квiтами вiд часу розцвiта...
А зорi в небi, стежкою кривою,
помiж хмарок легеньких пролягли.
Де мiсяц – Прометей для нас с тобою
i ніч співоча щастя - сон знайшли.
Де сонечко встає за небокраєм,
а вiтер навмання летить в ту ніч.
Як би, ти знав, як я тебе кохаю,
то ти б летiв, як птах, менi навстріч.
Тих дум менi не досягнути...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2010
Свидетельство о публикации №110110908761
Свидетельство о публикации №110110908761
Рецензии