Хусточка
Ой, та поховаю у землі
Срібху хусточку яка летіла з неба
Та упала на руки мої.
На прокляття хусточку ту брала
Та й не знала у чому біда.
Я для тебе її надівала,
Але доля тебе забрала.
Поховаю ту хусточку зранку
У вишневом садку по весні -
Срібну долю чужої коханки,
Що бажала забрати собі.
04.01.00
Свидетельство о публикации №110110908029