Свекруха

Кожен день заводить сварку
Без причин свекруха
Їсть живцем свою невістку,
Закривайте вуха.

Бо несе таке буває,
Що аж сором слухать.
І межі вона не знає,
Щоб все переслухать.

Чому борщ пересолила?
Їй би лиш придратись.
І посуду не домила?
Від слів не сховатись.

Вередує все свекруха
І невістку гнобить:
- Ну яка з тебе стряпуха?!
Все не так, що робить.

Чоловік голодний ходить,
А тобі байдуже.
Він, як віл у тебе робить,
А живе не дуже.

І за що тебе він любить?
Я не розумію.
Бідного не приголубить,
Каже, що не вмію.

Ні до чого ти невдаха,
Ще й нема стремління.
І куди дивилась сваха,
Як росло коріння.

Вся сім’я, як на вулкані,
День і ніч їх трусить.
Невістки чом не бажані?
Відповісти свекруха  мусить.

Бо невістка теж дочка.
Рада коли люблять.
Їхня доля не легка,
Злі коли їх скублять.

Треба вчитись поважати
Невісток, як дочок.
І терпіння треба мати
Щоб не красніть до мочок.