До кума за опытом

Прийшов Іван до кума на світанку
Зайшов у двір, а той уже не спить
Над брагою чаклує  спозаранку,
Вона в бідоні булькає й смердить.

Відкрив Микола кришку й нахилився
І слухає, як брага булькотить
Як кіт на неї подивився,
Посмакувати закортіло вмить.

Враз рот наповнився слиною
Взяв кружку, запустив в бідон
Як зирк – Іван переступив поріг ногою
- Заходь мерщій і не топчись, як слон!

Давай швиденько, наллємо в макітру
І будемо по малу попивать
З охоти випили по літру
І стали язиками лепетать.

Ти, кум Миколо, брагу квасиш
Кума тобі ні шість ні п’ять
І всі конфлікти вміло гасиш
Я хочу в тебе досвід перейнять.

А то моя розкриє пельку
І на всю вулицю кричить,
Тверезий я, чи п’яний в стельку.
У ліжку навіть не мовчить!

Додому йти зовсім не хочу
Хай клята баба помовчить.
Ти, куме лий, я горло промочу,
А далі, як поталанить.

Іван у келих наливає брагу:
- Давай, Миколо, вип’ємо за нас!
Вона мені надасть відвагу,
Щоб витримати натиск її час.

Куми пили і вже сп’яніли,
Від браги попливла земля.
На сіні прямо й засопіли.
І схлипують у сні мов немовля.

Набрався досвіду Іван, як треба.
Проснувся враз, Микола іще спить.
За хмарами не видно неба,
Не йде до дому, а біжить.

Не пам’ятає, як добіг до хати.
Хвіртку відкрив, став і мовчить.
Такого «досвіду» краще не знати,
Від браги голова тріщить.

Зайшов тихесенько у хату,
Щоб жінка галас не звела.
До печі глядь – немає хвату,
Ну все, пропав, задасть парла.

А жінка мирно спить, не чує
Коли Іван додому повернувсь.
У спальню він не йде, пасує,
Як ранок наступив не зчувсь.

Схопивсь Іван і став дрова рубати,
Не розуміє жінка, що стряслось.
Ласкаво попросила йти до хати,
Поснідати і випити чогось.

Чарчину випив і згадав Миколу,
Змінила бражка повністю життя.
Вернувся з досвідом Іван додому,
Що в кума був не буде каяття.