Ностальгiя

Посвящается моей МАЛОЙ РОДИНЕ, немецкому селу НАЙГЕМ (Новосёловка), Николаевской обл.,
исчезнувшему с лица Земли. как и многие др. немецкие сёла. (Когда-то было большое село с очень дружными людьми, где прошло моё детство. Отзовитесь, земляки!)

    Так склалася моя доля
    Що прийшлося залишити
    Рідне село, простір поля,
    А в чужому місті жити.

     Чуже місто.
  А тут, на чужині,
  Ніхто не зрозуміє
  Як тяжко мені
  І як серце німіє.
  Та як хочеться мати крила
  Щоб без зупинки полетіть
  Туди, де мати породила,
  Де васильки кругом цвітуть.
  А там, в ромашковому полі,
  Лягти на матінку , на землю
  Й наплакатися до схочу, до волі
  За тим селом, яке я ще люблю.
  За тим селом, якого вже немає,
  Де замість хат - зруйнована гора,
  Де бур’янами поросли сади до краю,
  Не бігає по дорозі більш там дітвора.
  Там не зустрінеш жодної людини,
  Слів привітання не почуєш там:
  Все поросло, не знайдеш і стежини
  По якій бігала в дитячії літа.
  І лише жайворонка пісня
  Та солов’їв ще сумні співи
  Звучать у небі синім, чистім
  І розливаються над нивой.

      1988г