Степ

Як вийдеш в степи врочистії--
на скільки погляд дістане,--
квіти, квіти барвистії,
запашні аж до нестями!
Тих пахощів розповсюджують
вітри у простір безодній,
і щось приховане збуджують
в моєї душі самотній...
Впаду горілиць у ниву я,
втоплюсь у блакитнім вирі.
Десь, чути, зозуля наспівує,
і їй, не рахуючи, вірю!
2009


Рецензии
Так гарно та мальовничо... квіти, квіти барвистії... Я не мов босоніж пронеслася по росяній траві з квітами.... почула рахунок зозулі... Яке гарне слово "зозуля"... Чарівно... Зачаровуюсь рядками Вашого твору... Та чому душа самотня?... Це не можливо!

З найкращими побажаннями А.

Анна Музыка   28.12.2010 22:32     Заявить о нарушении
Самотність - типова і невід'ємна риса душі. Се ля ві.

Серез   28.12.2010 22:45   Заявить о нарушении
Це буває в кожного, але не повсякчасно... Мені коли хочеться в місто корабелів,- теж тоді почуваюсь самотньою.

Анна Музыка   29.12.2010 21:26   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.