Ворожила-замовляла, як мале дівчисько вперте: води-луки-тіло-руки, поєднайтесь в круговерті сну вабливого, щоб зранку не розплутати нікому...сонце знову ставить кому, і за коси витягає із намріяного раю, із придуманого дива...
За вікном – промерзла слива голо світиться від тиші, листя – покотом, і миші з поля, як з Єгипту, сунуть, морем-по стерні – до дому
...
мого дому, що лишила, загубила, ніби шило, в скирті долі...
...
сон поволі знову склеює повіки... ворожила чоловіку по долоні аж до ранку: ця триватиме дорога, ця трава – волосся Бога, це коріння – слів предтеча
головних,
та не важливих...
...
Зацвіли у сні черешні, потім – в тіло одяглися, потім – соком налилися,
потім – усмішка сяйлива
вуст її-його...
достоту,
не збагнути, де чиї вже...
ворожила-замовляла...
© Copyright: Ганна Осадко, 2010
Свидетельство о публикации №110110704126
Свидетельство о публикации №110110704126
Рецензии
Із намріяного дива проявляється щаслива,
не_то_ява_не_то_сон,
Мавка вмореного лісу.
Опускається завіса та сплітаюся тіла.
Літепла багато в ночвах, любощів багато в ночах...
Коли жінка того хоче їй повинно пощастить
У барильце повне меду, той що буде попереду
добре б дьогтю не впустити. Ти те знаєш вже напевне
у майбутнім буде всяке, буде вічність, буде мить,
будуть втрати і набутки...
Ти про те поговорить
хочеш, мила, в кабінеті,
де кушетка, де годинник
сипле колами пісок?
Валео Лученко 08.11.2010 17:59 • Заявить о нарушении
не_то_ява_не_то_сон,
Мавка вмореного лісу.
Опускається завіса та сплітаюся тіла.
Літепла багато в ночвах, любощів багато в ночах...
Коли жінка того хоче їй повинно пощастить
У барильце повне меду, той що буде попереду
добре б дьогтю не впустити. Ти те знаєш вже напевне
у майбутнім буде всяке, буде вічність, буде мить,
будуть втрати і набутки...
Ти про те поговорить
хочеш, мила, в кабінеті,
де кушетка, де годинник
сипле колами пісок?
Валео Лученко 08.11.2010 17:59 • Заявить о нарушении
Де кушетка і годинник, колобродять в тиші кола,
Де спроквола знадівкола час піском тече на нас...
Крок-півкроку-да-но руку, бо життя – вар»ятська школа,
У якій усі ми учні, перший-другий-третій клас...
Ще дзвінком у сні калата осінь - дівчинка-шмаркачка,
Не складається задачка,
плач собі чи гопки скач...
Врешті, ну її до бісу,
Вирву зошита сторінку,
Літачка собі змайструю,
Най до тебе полетить!
))))
Ганна Осадко 08.11.2010 19:30 Заявить о нарушении
Де спроквола знадівкола час піском тече на нас...
Крок-півкроку-да-но руку, бо життя – вар»ятська школа,
У якій усі ми учні, перший-другий-третій клас...
Ще дзвінком у сні калата осінь - дівчинка-шмаркачка,
Не складається задачка,
плач собі чи гопки скач...
Врешті, ну її до бісу,
Вирву зошита сторінку,
Літачка собі змайструю,
Най до тебе полетить!
))))
Ганна Осадко 08.11.2010 19:30 Заявить о нарушении