Нiч на Iвана-Купала
Нiчку не спала, цар-зiлля шукала,
Тебе милого кликала, зазивала:
«Лелеко мiй сизокрилий, благала
Притулись до мене дощем рясним з неба,
Тоскно, любий на душi, кличе вiдчай туга,
Забуття до болю в серцi, нема мого друга.
Чому страх голодним вовком
В тобi оселився?
Якими стежинами блука,
З ким ти забарився?
Навiщо бiдолашний зайвiї тривоги,
Чи не бачиш ослiплений
Свiтлої дороги?
Закриються в ночi всi
Хвiртки до ранку,
А ти йтимеш з поцiлунком
Вiд мене на свiтанку»
Лiтнi ночi любощiв канули в тумани,
Фiалками очей навiяли оману.
Пiд темряву у ночi розкришились зорi,
Цар-зiлля знайшла, не вблагала долi.
Свидетельство о публикации №110110600973