Мені так хочеться на небо, туди, де зорі світанкові,
І якщо тобі так треба , я без роздумів полину,
У твоїх очах застигну, буду променем у сонця,
Буду розмахом тих крил, що гойдали на весні.
Мені так хочеться на небо,
Бо в моїй душі журба,-
дуже світла, дуже тепла,
а тебе нажаль нема.
У зірках тих я гублюся,
Я шукаю,та даремно.
Я мов хмаронька –пер `їнка,
Що літає десь окремо.
І хоча не полонянка, та в тобі –я до останку
мени
© Copyright: Кетрин Антитихова, 2010
Свидетельство о публикации №110110603760
Свидетельство о публикации №110110603760
Рецензии