Строката пам‘ять,
Звалище уламків,
Халамидники нездійснених надій...
Останній шанс,
Часу уже немає. –
Прошу тебе,
Прокиньсь, народе мій!..
Куди ми йдем?
Яка ганебна прірва! –
Земля щедрот, та скопище старців.
Злиденний люде,
Ще душа конає,
А ти її вже пишеш до мерців?..
Рятуй,
рятуй скоріш
Стражденну, кволу душу!
Бо буде ще в наїдках щедрий стіл
Та де ж та радість?!..
За столом – юрба
Безликих та спітнілих тіл.
Мойому народовi
© Copyright: Родион Кашель, 2010
Свидетельство о публикации №110110600212
Свидетельство о публикации №110110600212
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.