Из Маргариты Метелецкой. Я трепет горький не скрыв

Судьба моя! Я трепет не скрываю -    
Печали в сердце счастья не сулят.
Увы, заветных тропок я не знаю
К тебе, Обетованная Земля!

И лишь туман сиреневый клубится
На тропках тех, где до сих пор брожу.
И лишь громам могучим всё не спится,    
На тропках тех, где к счастью я спешу...

Лишь след пропавший радостей минувших,
Лишь беспокойство смутное души,
Лишь воскресенье памяти уснувшей,
И вновь, как чуда, жду мечту в тиши.               

Но отчего грустны сегодня очи,
Ведь роздала долги я до гроша?
И пусть не дождалась небесных зодчих -
Открыта всем ветрам моя душа...

Перевод с украинского.

            ***

Маргарита Метелецкая.
http://stihi.ru/avtor/rita1946

Я трепету гiркого...

Я трепету гіркого не ховаю
Перед тобою, доле невблаганна...
Стежок завітних я, на жаль, не знаю
До тебе, о Земле Обітована !

Лише туману сизого куріння
На тих стежках, де досі я блукаю,
Лише громів могутніх відгоміння
На тих стежках, де щастя я шукаю...

Лиш збіглий слід від радощів минулих,
Лише душі таємне хвилювання,
Лиш воскресіння спогадів поснулих
І знов на диво мрійне чатування...

І все питають посмутнілі очі :
Кому в житті не заплатила мита?
Десь забарилися небесні зодчі -
Моя обитель всім вітрам відкрита...