Ганна Осадко. Птица

мои движения стали замедлены, как сок осенних деревьев…
переходы подземками снов  - изо дня в день,
балансируешь на канате сознания – из ночи в ночь:
«девочка гуттаперчевая,
закрой глаза-открой сердце-иди».
упаду-не упаду-неважно,
Байда*, за ребро зацепленная,
рыба, Адамом пойманная
в вершу этой осени.

ты не видел, ты спал далеко –
как кровавил стигматами боярышник,
Варфоломеевская ночь на Покров –
и гугеноты-орехи
теряли пустые головы
в поседевшей траве –
а католики,
мои соколики-католики – морозы ранние
срубали им руки, и ноги срубали,
и слова листьями падали.

возвращаешься из снов – как из дороги далёкой:
греешь руки о белую чашку,
прижимаешь дитя чёрноглазое,
читаешь новости:
«ночью над Ираном разбился самолёт,
134 жертвы, причина аварии  -
 в двигатель самолёта попала птица»
…и бабы в чёрных платках голосят до неба
…и листья орешника просятся в землю,
а ты сидишь между ними
на табуретке кухонной
на канате памяти
и лишь губами шепчешь:
 -Что же это была за птица, Сердце?



* герой популярной исторической песни (думы) — казак Байда, который погиб, будучи подвешен по приказу султана ребром на крюк.






Ганна Осадко. Птаха

мої рухи стали повільними, ніби сік осінніх дерев... 
переходи підземками  снів  -  із дня у день,
балансування на линві свідомості – із ночі в  ніч:
«дівчинко гутаперчева,
заплющ очі-відкрий серце-іди».
упаду-не впаду-байдуже,
Байда, за ребро зачеплена,
Риба, Адамом упіймана
У вершу цієї осені.

Ти не бачив, ти спав далеко –
як стигматами глід кривавив,
Варфоломіївська ніч на Покрови –
і гугеноти-горіхи
губили порожні голови
у посивілій траві –
а католики,
мої соколики-католики – морози ранні
стинали їм руки, і ноги стинали,
і листям слова падали.

Повертаєшся зі снів – ніби з дороги далекої:
Грієш руки до білого горняти,
Пригортаєш дитя чорнооке,
Читаєш стрічки новин:
«Уночі над Іраном розбився літак,
134 жертви, причина аварії - 
у двигун літака  потрапила птаха».
....і  жінки у чорних хустках голосять до неба,
....і листя горіхове проситься у землю,
а ти сидиш поміж них
на кухонній табуретці
на линві пам'яті
і самими губами питаєш:
- А яка ж то була птаха, Серце?

http://www.stihi.ru/2010/10/19/5729