Iз Ярослава Iвашкевича. In modo d una canzona

У стилі канцони

Немає тієї весняної води, Марисю, немає їй богу…
Лишилася тільки-но душ одиноких проблема глибока.

І сплили з цією водою і дружба, і наше, Марися, кохання.
Лишилась шляхів наших зустріч життєва та хащі плутання.

А де ж ці джерела, й дерева, й бузкове квітуче віття?
Є тільки смертельно виснажлива пам’ять   загальнобуття.

Марися, а де твоя давня і проста, і гарна пісенька чудова?
Лишилась нам трудна і дивна канцона казкова.


In modo d'una canzona

Ju; nie ma tej wody wiosennej, Marysiu, ej nie ma...
Zosta;o nam tylko dusz naszych g;;bokie problema.

Sp;yn;;a, Marysiu, z t; wod; i przyja;; nasza, i mi;o;;..
Dr;g ;ycia spotkanie, spl;tanie zosta;o, zawi;o;;.

A gdzie; s; te zdroje i drzewa, i bzy u rozkwitu?
Jest tylko ;miertelnie m;cz;ca zagadka wszechbytu.

Gdzie dawna i dobra piosenka przez ciebie nucona?
Zosta;a nam, Mary;, dziwaczna i trudna canzona.