Покинь мене моя журба!
Іди туди звідки прийшла,
Мені набридла ти давно,
Твоєї участі в моєму житті,
Не треба уже давно...
Моя душа і так стражда...
...вона для мене більш ніж небо,
Більш ніж зорі та плпнети...
Якби ж ти знала моя люба,
Яка болюча твоя втрата,
Якби ти знала як не легко,
Любити образ твій далекий,
Любити очі яких нема.
Тепер я смерті не боюся,
Бо ж там є ти!!!
Світлій памяті моєї подруги
Фоменко Вікторії.
Тепер я смерт не боюся...
© Copyright: Ирина Квиточка, 2010
Свидетельство о публикации №110110309381
Свидетельство о публикации №110110309381
Рецензии