вже
павутиння в Ірій відлетіло,
за журавлями загуло, і тілом
примарним
одноденка притулилась
до хризантеми сивої ...
така...
Така вже осінь... тиша шамотлива,
сухе галуззя, кинуте квапливо,
як поцілунок
чи
бентежне диво,
багаття щастя
в пам'яті садка:
рука над руку...
Гілля заплелося,
немов слова у вірші, чи волосся,
що після ночі – втомлене, дріма,
обнявши шию...
І розбита хата
стоїть, як жінка в білому...
Чекати
вона втомилась...
І цвітуть блавати
на серці, на порозі, на...
...зима.
Свидетельство о публикации №110110304885
Чого її боятися?
Страшитися її пощо?
Безповоротно, невблаганно вона стежки позамітає.
Стежки до Раю чи до Вирію, не знаю доконечно...
Карає не Зима...
Є інший суд.
Та інший в нім суддя...
То я так мислю,
ти можеш іншу думку мати...
Валео Лученко 03.11.2010 17:11 Заявить о нарушении
зима - це насправді не страшно.
Ганна Осадко 04.11.2010 10:14 Заявить о нарушении