Шукаючи натхнення,
Розкриваю двері пам’яті
І падаю від зливи
мертвого листя слів, сновидінь, спогадів.
Дивно, як хоче правити тобою минуле,
Той давній, щирий і нещирий, п’яний,
Люблячий, страждаючий, але такий живий,
Чоловік з якого
якось вислизнув, вирвався,
вилупився , як змія зі шкіри – ти.
Минуле, сьогодення, майбутнє
Нікуди не поділися, є і вже існують,
Як єдине, нерозривне.
- Боже, ти розгортаєш книгу мого життя,
Як папірус єгиптян,
Підправ там хоч трошки на краще,
Потри чорні місця
гумкою провидіння…
Молитви мої доходять до неба,
але залисин на голові все більшає.
Шукаючи натхнення...
© Copyright: Борис Смыковский, 2010
Свидетельство о публикации №110110303625
Свидетельство о публикации №110110303625
Рецензии