Шукаючи натхнення...
Розкриваю двері пам’яті
І падаю від зливи
мертвого листя слів, сновидінь, спогадів.
Дивно, як хоче правити тобою минуле,
Той давній, щирий і нещирий, п’яний,
Люблячий, страждаючий, але такий живий,
Чоловік з якого
якось вислизнув, вирвався,
вилупився , як змія зі шкіри – ти.
Минуле, сьогодення, майбутнє
Нікуди не поділися, є і вже існують,
Як єдине, нерозривне.
- Боже, ти розгортаєш книгу мого життя,
Як папірус єгиптян,
Підправ там хоч трошки на краще,
Потри чорні місця
гумкою провидіння…
Молитви мої доходять до неба,
але залисин на голові все більшає.
Свидетельство о публикации №110110303625