Шукаючи натхнення...

Шукаючи натхнення,
Розкриваю двері пам’яті
І падаю від зливи
                мертвого листя слів, сновидінь, спогадів.
Дивно, як хоче правити тобою минуле,
Той давній, щирий і нещирий, п’яний,
Люблячий, страждаючий, але такий живий,
Чоловік з якого 
                якось вислизнув, вирвався,    
                вилупився , як змія зі шкіри – ти.
Минуле, сьогодення, майбутнє
Нікуди не поділися, є і вже існують,
Як єдине, нерозривне.
      -   Боже, ти розгортаєш книгу мого життя,
Як папірус єгиптян,
Підправ там хоч трошки на краще,
Потри  чорні місця
                гумкою провидіння…            
Молитви мої доходять до неба,
                але залисин на голові все більшає.


Рецензии