Театр тiней

Ну  що,  давай  поговорим…  Порушимо  тиші  щем…
Фарби  ночі    течуть  по  ослизлому  мокрому  склі,
Ніч  плюється    липким  кавернозним    дощем,
Парко  дихають  ртуттю    отруйні  зорі  в  обличчя  Землі.

Муродить  по  тілу    тоскно  мелодія    Фльор,
Мандражить  і  дражнить    жоржиновий    креп-жоржет,
Натільні  знаки  тінЕй  на  стінах  ночі  аква-колор,
Тремор  …  Душ    і  рук  з    розчахнутих  наскрізь    манжет.

Судомить  спонтанно…  Судинами  кров  коралова,
Проковтує  тінь  спровоковане  спрагою    тіло,
В  божевільному    Jungle    -  танець  гарячкового    шалу,
Вир  нуртує,    занурює  в  прірву    і  благістно-болісно  мліє.

Ну  що,  поговорим…  А  тіні  нехай  потішаться,
Давай  про  погоду…  Про…  Чуєш!  Ні,  зараз  певно    не  час…
Третій  акт…  Вони  плачуть,  кричать  і  може  повісяться… 
А  що  як    це  ми?    А  тіні  просто    наслідують    нас.