Нікого в свою душу не пущу,
Закриюсь, заховаюсь в листі.
І в подихах осіннього дощу
Поправлю на грудях своє намисто.
Кататиму над серцем ці коралі...
Над серцем, де немє щему.
І мерзнуть пелчі у прозорій шалі.
Мої думки тепер нова поема.
Нові шляхи відкрию я для себе,
Нові дороги, нове каяття...
Лише птіхи проріжуть криком сіре небо.
Я пензлем малюватиму буття.
малюватиму
© Copyright: Екатерина Михайловна, 2010
Свидетельство о публикации №110110208385
Свидетельство о публикации №110110208385
Рецензии