Тебе я кличу

Тебе я кличу і біжу від тебе
У глухомань засмучених доріг.
Де зорями опівніч плаче небо,
Де відчай причаївся, наче гріх.

Тебе забути хочу і не можу,
Немов у кокон кутаюсь в туман.
Врятуй мене від божевілля, Боже!
Спини безглузду вигадку оман!

О, як палають пам`яті заграви,
Нескорені і холодом прощань!..
Невже це покарання? Боже Правий?!
Гартоване тортурами страждань.

Нема розради в серці, ані втіхи
І долю не схопити на льоту.
Любов шукала, а зустріла лихо
І відчаю нестримну німоту.


Рецензии
Да, Валюша,долю не схватить на лету.
Твои стихи приятно читать!
Мягкие,теплые и очень понятные своим душевным настроем.
Ничего не желаю,кроме Мира!

Галина Сорокина 4   05.03.2022 21:20     Заявить о нарушении
Спасибо, Галина! Мои пожелания взаимны!

Валентина Осипенко   06.03.2022 14:21   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.