Тебе я кличу
У глухомань засмучених доріг.
Де зорями опівніч плаче небо,
Де відчай причаївся, наче гріх.
Тебе забути хочу і не можу,
Немов у кокон кутаюсь в туман.
Врятуй мене від божевілля, Боже!
Спини безглузду вигадку оман!
О, як палають пам`яті заграви,
Нескорені і холодом прощань!..
Невже це покарання? Боже Правий?!
Гартоване тортурами страждань.
Нема розради в серці, ані втіхи
І долю не схопити на льоту.
Любов шукала, а зустріла лихо
І відчаю нестримну німоту.
Свидетельство о публикации №110110200174
Твои стихи приятно читать!
Мягкие,теплые и очень понятные своим душевным настроем.
Ничего не желаю,кроме Мира!
Галина Сорокина 4 05.03.2022 21:20 Заявить о нарушении