Лиш би полетіти в далечінь
Та впіймати долю золоту.
Та не задля величі-маячні -
Щоби врятувати ту любов мою.
Вітре вільний, розжени печаль,
Що іржею роз їдає мою душу.
Так, мені того кохання жаль.
Та забути його мушу, мушу!
Море синє, потопи мою журбу,
В глибині, де світло не буває,
Щоб забути те, як я люблю,
Щоб забути те,як я кохаю.
Вітре вільний, розжени печаль,
Що іржею роз їдає душу.
Так, мені того кохання жаль.
Та забути його мушу, мушу!
Сонце злоте, спопели мою любов.
І мене разом із нею знищи.
І нехай на цьому місці знов
Люті заметілі свищуть.
Вітре вільний, розжени печаль,
Що іржею роз їдає душу.
Так, мені того кохання жаль.
Та забути його мушу, мушу...
Пiсня
© Copyright: Натаснег, 2010
Свидетельство о публикации №110110104414
Свидетельство о публикации №110110104414
Рецензии