Ти нині зарослий, немов Будулай
(часу на гоління, як завше, не стало),
бо мало було (хоч від шостої - мало),
злетіли години, втекло одіяло,
і втраченим був невіднайдений рай.
Ми вийшли, за руки тримаючись, і
дрижали коліна, як зайцеві вуха,
та час на роботу (така от непруха),
ти ніжно серденько дівоче послухав -
і тенькнувши, впало воно до землі,
на друзки розбившись...Хвилина мовчання...
Та руки, як риби, просили води.
Не можна?
Не зараз?
Не тут?
Не туди?
Коханий, давай хоч дійдемо! Зажди!
І ми полетіли на крилах кохання
зривати чеку у чекання...І най
летять на підлогу суконка, беретик
та інші деталі ч/ж туалету,
і губи судомно вигукують: Де ти?
І мліє від шоку ранковий трамвай...
2008
Ранок
© Copyright: Женщина Золотая, 2010
Свидетельство о публикации №110110102951
Свидетельство о публикации №110110102951
Рецензии
О. какой страстью полыхнуло Ваше раннее утро!
И меня слегка овеяло... (не шучу!)
С уважением,
Владимир Хотин1 13.04.2011 11:06 • Заявить о нарушении
И меня слегка овеяло... (не шучу!)
С уважением,
Владимир Хотин1 13.04.2011 11:06 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.