Ти знаєш, що мені вже дуже страшно
Та, мабуть, слів нетреба - все так бачиш,
Можливо і тому так жити важко,
Коли ти мовчки вільно в тиші плачеш.
Коли в душі зривається в пориві
Безмежний морок, що її вбиває
Переглядаєш варіанти всі можливі,
А все живе у пам’яті зникає.
І світло гасне, й серце вже не б'ється
В кружінні слів і безкінечних фраз
І темнота по тілу тихо в'ється,
Повільно душить й забирає нас…
Страх життя
© Copyright: Хельга Рейнер, 2010
Свидетельство о публикации №110103100701
Свидетельство о публикации №110103100701
Рецензии