Падолистове

      Артурові Сіренку

у цьому падолисті зникає час
німіють ноги, очі, кисті
життя минає,
нас
вже зачекалися на березі пустому
зникому тінь вже проводжають
інші тіні
в сутіні
часу-простору-любові...


Рецензии
“...в сутіні Часу – Простору – Любові...”, – авжеж, ЛЮБОВІ!
Така глибока і щемна журба... а ще... мудрість – глибока! Тінь перетворюється в “сутінь” і світлішає, світлішає. Дякую, Святославе!!! Сонечка Вам, добра і нових натхнень!
З розумінням, глибокою шаною і теплою посмішкою,

Валентина Чайковская   17.02.2011 08:25     Заявить о нарушении
Щиро дякую, пані Валентино! Такі слова надихають. Читаєш власний текст і таки знаходиш в ньому щось...
:-)

Svyatoslav Synyavsky   17.02.2011 21:56   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.