Проба перевода на в рш Б. Ол йника

Нырну рукою  в солнечную метку
Земли, где самый пуп, где чернозём -
Над готикой сосновых острых веток
Вдруг небеса обрушатся дождём


Я подожду фанфары родничков...
Я потерплю...и запоют мозоли...
Почую лишь земли весенний зов,-
Как соком дерево, наполнюсь кровью;


И стану неделим уже на числа,
И свежей зеленью запахнут почки,
И счастье высшее дано мне - вырасти
Самим собою,  вольной строчкой.



Тогда я крикну: - Пускай вы первые
Во всей вселенной на дюралевом крыле,
А я останусь веточками вербы,
Проросшей в самолётной колее.


БОРІС ОЛІЙНИК "Я в центрі кола, визначенім сонцем..."

Я в центрі кола, визначенім сонцем,
Заглиблю руку в чорний чорнозем -
І стеля над готичним храмом сосен
Спаде на мене зливою озер.

Я почекаю... Засурмлять джерела...
Ще почекаю... Пісня в мозолях...
І як відчую, що мене земля
Приймає, мов напровесні дерева;

Що вже мене на цифри не розкласти,
Бо пальці переходять у бруньки,
Що маю право на верховне щастя:
Рости, не спрограмований ніким, -

Тоді гукну:
- Беріть планети з бою,
Ламайте світ дюралевим крилом,
А я лишуся на землі вербою,
З якої перше колесо пішло.