У тих роках - буденних і блаженних,
У тих гріхах - твердих, немов горіх,
Сплітала руки на твоїх раменах,
Плющем цілунків обвивала їх.
Ішли сніги - куди ішли? По кого?
Пливло мовчання, вчаєне, мов дим…
Довічна пам’ять - як брудна підлога.
Доречна мрія - вмерти молодим.
Замерзле місто куталось у шалик,
Вино причастя наливалось вщерть.
І ворони під хмарами читали
Старий апокриф про любов і смерть.
Смерть від любові, чи любов до смерті,
Чи смерть любові - перебути все…
Де тіло - біля тіла - розпростерті…
Де час несе сніги.
І не знесе.
2006
апокриф
© Copyright: Ганна Осадко, 2010
Свидетельство о публикации №110103003999
Свидетельство о публикации №110103003999
Рецензии
А я не знаю, кто лучше: Г.О. или Ж.З. Кого любити до нестями?
Юрий Гардаш 30.10.2010 18:58 • Заявить о нарушении
Юрий Гардаш 30.10.2010 18:58 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.