Безкiнечнiсть розсiяних мрiй
що помножена на безнадію, –
знак рівняння – загальна без дія…
Та черва, що виславлює гній.
Прісне тісто розлінених тіл
додається до трути безвір‘я…
Мов чумою зчорніле подвір‘я,
мов горілкою зглушений біль…
Що до чого – піди розбери!
Інтегрованість радощів й болю…
На бляшанки розміняно волю, –
клич доби: «Все що можеш – дери!»
Що є ми? І що в світі є ти?
Непід‘ємне довічне завдання…
Невідомих занадто в рівнянні…
Ох, як важко до рішення йти.
Свидетельство о публикации №110102908372