Доброго Ранку!

Вирішив зачекати
До дев'яти,
Щоб не будити
Тебе таку тендітну!
Спасибі за привітну
Посмішку й слова
Мені усамітненому
Не потрібна слава,
Але як подруга
Це каже мені
Така серцю дорога',
То стають сповнені
Сенсом мої дні
Раніше такі сірі
Будні одноманітні.
Магнітні бурі
Спершу непомітні,
В мозковій корі
Чи в душі
Зародилися перші
Мої вірші.
Були гіркіші
Стають спокійніші,
Солодші.

Та невже
Треба стільки слів?
Я люблю тебе,
Мов пташиний спів,
Мов теплу ковдру,
Що позбавила холоду,
Та фотокадру
Нашого плоду,
Або УЗІ не зробиш.
Плід любові
Втілимо сперш
Туди,де Богові
Буде приємніш.
Ми будем любити
Не лиш одне одного,
А жити, творити
Заради того,
Щоб цей гарний світ
Хоча б ненадовго
Освітити,врятувати від
Мороку холодного.
Ми з тобою
Й створені для цього!
Хутчіш до бою,
Заради Бога!
Ми ідем до нього
І чисте серце
Треба від бажань
Брудних папірцем
Білих знань
Ста'ранно протерти.
Без вагань
І страху вмерти.
Я готуюсь до смерті
І нового народження
В тілі янгола
Та сходження
Туди, де мала
Частка створінь
Не хоче любити.
А тут навпаки – корінь
Зла хоче бути
Замість кохання,
Але не замінити
Душі любов-повітря!
Марні сподівання!
Мої сповіда'ння
Спрямовані на тебе
І лиш бажання
Зігріти тебе!
Холодний душ,
Тепло любе.
Люблю і що ж?
Люблю без меж
Без-Возд-Мезд-Но)
Але і ти теж
Зрозумій мене правильно!
Так не прикольно
Ліхтарем в пустоту
Світити мо'рочну
Ти мо'ю частоту
Вловиш точно!