Кохання мов віск –
Не терпить сліз,
Ненавидить сльози
Знебарвлює прозою
Пахучу лірику,
Б'є по віску.
Неквапно піску
Краде у годиннику
Життя нашому,
Не терпить шуму,
Зосереджує біль,
Міняє на втому
Та чути звідусіль,
Що суть не в тому,
Щоб справді любити,
А лиш оволодіти.
Справжні діти
Ми, як квіти,
Посаджені літом,
Стоптані скотом,
Зірвані сусідом...
Як небо горить,
Чекаючи страти,
Диявола мить
Прийшла оживити,
Мене наділить
Пристрастю жити.
Знаєш як болить
Серце моє спати?
Кохання Мов Вiск
© Copyright: Кирилллирик, 2010
Свидетельство о публикации №110102904629
Свидетельство о публикации №110102904629
Рецензии