Бо сказано було...

Ганна Осадко
Бо сказано було – це осінь.
                Це час долюбити,
Дожити, дожати це жито –
                і скласти в снопах.
А я доганяю тебе, наче бабине літо,
На гострих, як постріл,
             високих, як сміх,
                каблуках.

Попасти у пастки –
      а потім у пастках пропасти
Униз головою – 
         зимою –
              зі мною –
                кортить?
З гріхом за душею,
          із клеєм на склеєних ластах–
Господнім баластом –
          за подих до щастя –
                за мить.

Замерзнем в заметах,
            обнявши не серце,
                а тіло,
Судомно вчепившись коріннями ніг за поріг…
Душа
        павутинкою літа
                у Лету летіла…
Метелику білий,
            склади свої крила –
                це сніг…

2006


© Copyright: Ганна Осадко, 2010
Свидетельство о публикации №110102903491
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Ганна Осадко
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Ганна Осадко